Кость Бондаренко

Я залишаюся на тих же позиціях. Можу лише додати два аргументи. 1. Реформи можна здійснювати тільки перебуваючи у владі — влада є інструментом для здійснення реформ. 2. Чи виграє суспільство — ті ж підприємці, представники малого і середнього бізнесу тощо — від того, що, позбувшись із уряду Тігіпка, воно втратить головного лоббіста і захисника інтересів українського середнього класу? А «Сильній Україні» навряд чи робота її лідера в Уряді принесе шкоду — оцінюють по роботі, а не по заявах.

Особисто я є прихильником запровадження спеціального податку — умовно 2 гривні з людини — на суспільне мовлення. Але при цьому необхідно залишити можливість впливу глядачів на філософію та політику суспільного телебачення. Такий підхід існує — скажімо — в Хорватії (але там платять надзвичайно високі податки), в інших країнах. Їх досвід потрібно врахувати: хто платить, той і замовляє музику. Нехай платить і замовляє музику народ, а не держава чи окремі товстосуми.

Дякую, Сергію! Мені було дуже приємно протягом минулих тижнів їздити у складі справді чудової команди молодих людей по селах і містах Буковини. Згадав свою юність — 1989 — 1990 роки. Згадав ті мітинги і акції, які ми влаштовували, пропагуючи ідею незалежності… А що стосується пасивності… це питання виникає завжди — і не тільки у нас. Явка на останні вибори до Європарламенту становила, здається, не більше 25%. А наш народ — порівняно з багатьма європейськими народами — доволі активний. Інша річ, що найактивніша його частина — люди вікової категорії 50+. Потрібно дбати про «омолодження» електорату. А для цього виборці повинні відчувати свою пряму зацікавленість у своєму голосуванні. Проблема комплексна і — думаю — потребує серйозного соціологічного дослідження. Але працювати над вирішенням цієї проблеми потрібно

Насамперед — не заважати. Необхідно зробити все для того, аби зменшилася кількість перевіряючих структур, спростилася дозвільна система… Все це необхідно вирішувати на загальноукраїнському рівні і втілювати на місцях. А загалом місцева влада повинна дбати про створення умов, а не про вплив на бізнес.

Дякую:) хотів би сказати, що для мене це вже друга спроба балотуватися до Чрнівецької обласної ради. Перша спроба мала місце навесні 1990 року: я — на той час активний діяч молодіжних та опозиційних рухів на Буковині — зареєструвався у виборчій комісії, але ситуація склалася таким чином, що я вирішив зняти свою кандидатуру на самому старті кампанії — з особистих причин. Нині ж партія «Сильна Україна» вирішила, що її керівники повинні не просто відсиджуватися в київських кабінетах, а взяти активну участь у виборах. Політик, який хоче втілювати загальноукраїнські програми, повинен бути готовим і до того, щоби спробувати себе в ролі депутата місцевої ради. Можна багато говорити про реформи загальнонаціональні, але починати потрібно знизу — формуючи команду однодумців, готуючи грунт для реформ, проводячи зміни на місцях. А що стосується реклами — зауважте, що я свідомо не фігурую на біллбордах, не розвішую свої фото, а просто їзжу по області, зустрічаюся з колективами. Якось не зовсім в'яжеться з канонами рекламної кампанії, здається.